Оголошення
Феномен мурашок, також відомий як пілоерекція, є однією з багатьох автоматичних реакцій людського організму на зовнішні подразники.
Через раптову зміну температури, сильні емоції чи страшну ситуацію виникає ця природна реакція, коли волосся на тілі встає.
Але чому це відбувається? Щоб зрозуміти, чому волосся стає дибки, нам потрібно дослідити як фізіологію людського організму, так і еволюцію наших предків.
Оголошення
Еволюція і мурашки
Щоб зрозуміти причину мурашок по шкірі, необхідно переглянути еволюційне минуле людства.
Наші предки, як і багато сучасних тварин, були набагато волохатішими, ніж ми сьогодні.
Ці волоски виконували ключові функції для виживання, як регулюючи температуру тіла, так і захищаючи від зовнішніх загроз.
Коли тварина, вкрита шерстю, наприклад мавпа чи кішка, відчуває холод, її шерсть встає.
Оголошення
Цей рух викликаний скороченням м’язів, що з’єднують волосяні волоски, які є невеликими гладкими м’язами, розташованими біля основи кожного волосяного фолікула.
Коли ці м’язи скорочуються, волоски піднімаються, створюючи повітряний прошарок між ними та шкірою.
Цей шар повітря працює як теплоізолятор, допомагаючи утримувати тепло та зберігаючи тварину тепло.
Окрім допомоги в регуляції температури, тремтіння служило й іншій меті: залякуванню.
У загрозливих ситуаціях, коли тварина відчуває себе загнаною в кут або в небезпеці, щетиниста шерсть робить її більшою, ніж вона є насправді.
Таке збільшення зовнішнього вигляду може залякати потенційних хижаків або суперників, збільшуючи шанси на виживання.
Мурашки по шкірі у сучасних людей
Хоча протягом еволюційного процесу людство втратило більшу частину свого волосяного покриву, механізми, відповідальні за мурашки, все ще залишаються.
Коли нам холодно, тіло намагається зігрітися, піднімаючи кілька волосин, що залишилися, хоча ефект мінімальний з точки зору збереження тепла.
Так само, коли ми налякані або перебуваємо в стресовій ситуації, волосся може вставати дибки, активуючи реакцію, яку наші предки звикли здавати більшими та загрозливішими.
Це явище, хоча воно втратило більшу частину своєї початкової функції, все ще є автоматичною реакцією, опосередкованою вегетативною нервовою системою.
Ця система відповідає за контроль кількох мимовільних функцій організму, таких як частота серцевих скорочень, травлення і, звичайно, пілоерекція.
Фізіологія, що стоїть за мурашками
Фізіологічний процес, який призводить до мурашок, починається у вегетативній нервовій системі, точніше в тій частині, яка контролює мимовільні реакції організму.
Коли тіло піддається подразнику, наприклад холоду або страху, нервова система посилає сигнал м’язам, що зводять пілі, скорочуватися.
Це скорочення змушує волосся вставати.
Основною хімічною речовиною, яка бере участь у цьому процесі, є адреналін, гормон, що виділяється організмом у відповідь на стресові ситуації.
Адреналін відомий тим, що готує тіло до реакції «бийся або біжи», прискорюючи серцебиття, розширюючи зіниці та, серед іншого, викликаючи пілоерекцію.
Коли ми відчуваємо страх або перебуваємо в небезпечній ситуації, викид адреналіну головним чином відповідає за озноб, який ми відчуваємо.
Розслабтеся поза страхом і холодом
Хоча холод і страх є найпоширенішими причинами мурашок, вони не єдині тригери.
Багато людей відчувають мурашки по шкірі в моменти сильних емоцій, наприклад, коли слухають особливо зворушливу пісню, дивляться потужну сцену у фільмі або навіть переживають момент натхнення.
Цей специфічний тип мурашок відомий як frisson, французьке слово, що означає «холод».
Фріссон пов’язаний із системою винагород мозку, яка активується, коли ми переживаємо щось, що нас глибоко зворушує.
Дослідження показують, що тремтіння відбувається через вивільнення дофаміну, нейромедіатора, пов’язаного із задоволенням і винагородою.
Таким чином, Фріссона можна розглядати як форму інтенсивної емоційної реакції, коли тіло фізично виявляє емоційний вплив стимулу.
Значення «мурашок» сьогодні
Сьогодні мурашки по шкірі вже не відіграють вирішальної ролі в нашому виживанні, як це було для наших предків.
Проте вони залишаються інтригуючою частиною людського досвіду, нагадуючи нам про історію нашої еволюції та про те, як наші тіла все ще несуть сліди стародавніх механізмів.
Ці еволюційні пережитки продовжують впливати на нашу реакцію в різних ситуаціях, незалежно від того, чи ми стикаємося з холодом, страхом чи дотиком до витвору мистецтва.
Зрештою, мурашки по шкірі є захоплюючим прикладом того, як людське тіло формується своєю історією, несучи з собою сліди минулого, які все ще відображаються в нашому повсякденному досвіді.
Навіть якщо мурашки по шкірі не допомагають нам вижити в наші дні, вони залишаються вікном у наше еволюційне минуле та нагадуванням про те, наскільки глибоко переплетені наші емоції та фізичні реакції.
